Я, будучи дорослою, часто веду себе як дитина. Мені це подобається, близьким не завжди. Дорослі казали правду. Коли ти стаєш старшим роки швидше летять. Можливо це виглядає тупо, але важко змиритись з тим що мені в цьому році буде 22. Це не так багато скажуть ті, кому вже 30.

Час летить так швидко. Скоро почнеться сесія, а там захист бакалаврської. Щодня  зявляються думки що треба розпочати роботу над бакалаврською, щодня я відкладаю на завтра, щодня пролітає тижнями, місяцями, а там сесія до якої я не готувалась. Сесія яка була так далеко…

дайте мені копня!

Я думаю, що такі люди мають право організовувати подібні заходи, вони не згадують про захист прав дітей один раз на рік – 1 червня. Захист дітей – це їхнє життя. Сьогодні проходить ще ціла маса заходів,присвячених дітям. Більшість з них, це просто нагода сказати в честь свята слова: діти це наше майбутнє, діти наша надія, і подібне. Нажаль, словами все закінчується.
Пропоную приєднатись до дискусії на блозі у jesfor , тема - Профанация защиты детей.

Маєте можливість подискутувати на теми:
аборт – нарушение прав ребенка
Алкоголь
Образование

Тут мені десь 4 роки.

Все їхнє навчання: це 6 творів на рік, по 5000 слів. І ніяких екзаменів, зовсім! Хоча  навчальний процес проходить стабільно – кілька пар на день. Пари – це просто лекції. Ніяких оцінок, контрольних робіт, і т.п.

Я спочатку подумала, що це трохи тупо, твори то твори, а знання, і все таке.

Але, після Оліних пояснень, щодо їхнього навчання, я б і сама була не проти ось так повчитися.

Вона каже, що такий навчальний процес дуже корисний для того, щоб вчитись думати. Один твір на півтора місяці.  Теми дають, і ти цю тему маєш опрацювати на прикладі своєї церкви, або країни. (наприклад: Відомий теолог сказав: “Теологія -це боротьба”. Опиши ситуацію твоєї церкви, де люди боролися з теологією, і застосуй це вчення до ситуації. ) Потім згадуєш, хто як і коли міг боротися, вишукаєш інформацію, читаєш в книжках, і так далі. План роботи допомагають складати вчителі. Потім електронною почтою відправляєш чорновики, вони корегують, допомагають.

Такий метод дуже розширяє твій кругозір. + лекції,  допомагають краще написати матеріал. На парах є спеціально відведений час для обговорення матеріалу. Але твоє бажання – хочеш – обговорюєш, ні – твоє рішення.

Спочатку звучить круто: не треба нічого вчити, нічого здавати (крім творів). Але як подумаєш, якщо ти будеш працювати над тим твором, скільки всього ти вивчиш. А ще й як вивчиш: воно стане частиною ТВОЄЇ біографії, адже це твої дослідження (які, як реферат, з нету не скачаєш).

Це аж ніяк не схоже на нашу систему освіти. Вивчив – забув (а можливо і ні). Просто часто те, що я вчу, не практичне, і мені зовсім не потрібне. І оці розмови, про загальний розвиток набридають. Завжди возмущалась: навіщо мені вчити інтеграли? Ну вивчила, забула, зараз навіть не памятаю, як малюються. Але тоді напевно вони все таки були корисними для мого ума, для розвитку, просто я ще цього не зрозуміла.

На рідвяні свята хотіла зробити подарунки подругам – замовити оці мила, бомбочки, і все таке. Написала адміністраторші особисте повідомлення, оформила замовлення. Домовились зустрітись десь 30-го числа ввечері (січень). Ми не домовились про місце зустрічі, в групі я знайшла її номер, звоню, а вона сказала, що не може в той день, бо в неї плани. Ми домовились на наступний день, на 8 ранку.

Але потім вже я не змогла прийти, написала смс, що не прийду. Після того, пишу: як там замовлення, коли можна забрати: Відповіді не було. Потім знову вирішила написати (все робилось Вконтакте), і мені видало: користувач заніс вас до чорного списку.
Тепер не знаю, як достукатись до неї. Набридати не хочеться. Може думає, що я аферистка якась, хотіла на мило розвести? В групі писати не можу, адмін заборонив мені виконувати такі дії.

От де тепер дістати таке мило?

Купила книжку Здоровеги “Теорія і методика журналістської творчості”. Почавши читати книжку, помітила величезний мінус: розділи не розбиті на підрозділи. Тому книга важче досліджується, і читається. Руки вже опускаються. Маю список з 57 питань, і книгу. Знайти інформацію у підручнику тепер важче. Але надіюсь, в мене вийде опрацювати хоч частину запитань.

Сьогодні пару вів директор нашого місцевого РТБ (рівненське обласне державне ТБ) – Мідріган Петро Павлович, розповідав про тележурналістику. Я багато цікавого дізналась, про способи передачі інформації, і про нашу Антопільську вишку.

Ще сподобалась пара у Вишневського. Я була в шоці, що на сьогоднішній день, дитяча преса в Україні занепадає. Я раніше і не задумувалась про таке поняття. Хоча, можливо хтось знає, якусь дитячу газету, або журнал, буду рада почути.

Ще багато чого писали, вчили, але я пішла далі, досліджувати Аналітичні жанри

Згадуйте про мене, у своїх молитвах, щоб лінь не перешкоджала мені вчитися.

Читати тут http://anya-knopa.livejournal.com/7811.html

А ще, гарна новина: з сьогоднішнього дня починається сесія. І тепер крім роботи, я буду ходити і на навчання.

П.С. – не варто чекати, коли буде добре, і насолоджуватись тими мріями, краще робити добре ВЖЕ ЗАРАЗ!