Сьогодні у новинах друзів прочитала гарну фразу Детство заканчивается тогда, когда зовут не кушать, а готовить(.
Я, будучи дорослою, часто веду себе як дитина. Мені це подобається, близьким не завжди. Дорослі казали правду. Коли ти стаєш старшим роки швидше летять. Можливо це виглядає тупо, але важко змиритись з тим що мені в цьому році буде 22. Це не так багато скажуть ті, кому вже 30.
Час летить так швидко. Скоро почнеться сесія, а там захист бакалаврської. Щодня зявляються думки що треба розпочати роботу над бакалаврською, щодня я відкладаю на завтра, щодня пролітає тижнями, місяцями, а там сесія до якої я не готувалась. Сесія яка була так далеко…
дайте мені копня!
Повір, навіть в 22 роки повільніше летять ніж в 25. А ну бігом до роботи
вже працюю) але не над бакалаврською.
ще ж робота окрім неї є
/Детство заканчивается тогда, когда зовут не кушать, а готовить./
Це де в Євросоюзі? В Західній Україні більшість дітей з дитинства вчиться собі готовувати.
євросоюз)) авжеж
я теж з дитинства вчилась собі готувати.
Але ж все рівно в основному завжди мама готувала. Вона ж краще все знала)
Я в 22 роки навчався на денному та працював вночі та по вихідних. Стипендія була 10-15 гривень за успішності 4.5-5.0. Стипендію я всі старші курси отримував завжди. Але й тоді це був мізер. Заробляв не багато, але батьки з мене майже грошей не просили, тому мені вистачало. Й спеціалістом став, й диплом отримав, пропрацював за спеціальністю… А в сввої 36 вже інвалід. Так що Аня добре вчиться поки даром чи дешево та намагайтеся вже шукати роботу за фахом. а то спізнетеся зі своїм бакалавратом…
життя…..
бакалавратом? я запуталась. хотіла займатись справою яка подобається. а тепер я не знаю чи це журналістика. мені важко визначитись.